Солобківці засновані, певно, в першій половині або в середині XV століття. Перша документальна згадка про них датується 1493 роком. Тоді тут налічувалось 4 дими.
В XVI століття населення Солобковець росло повільно. Як свідчать тогочасні документи, в 1530 і 1542 рр. тут налічувалося 5 господарств, що сплачували податки казні, в 1565 і 1569 — 10, а в 1583-му — 8 ланових господарств і 6 городників. Солобківці, як і інші поселення, розташовані поблизу Кучманського шляху, зазнавали частих нападів кримських татар.
На початку XVIII століття село стало власністю Гумецького — воєводи подільського, який переселив сюди з інших своїх маєтків ремісників і селян, головним чином католицького віросповідання.
В 30-х роках XIX століття в Солобківцях налічувалося близько 300 дворів, 1540 чоловік населення. Переважна більшість жителів займалася хліборобством.
В 1913 році тут налічувалося 44 двори, що виготовляли бочки, меблі, різні залізні вироби, взуття, полотно тощо. Все це збувалося на місцевому ярмарку, який відбувався тут двічі на місяць.
В кінці березня 1917 року було обрано волосний і сільський виконавчі комітети.
У січні 1918 року організовано розпочалась перша радянська окупація. У листопаді містечко звільнила армія УНР. На початку квітня 1919 року частини 2-ї Української радянської дивізії волості захопили Солобківці.
Для дальшого господарського і культурного розвитку Солобковець мала чимале значення адміністративно-територіальна реформа, проведена в березні 1923 року. З того часу і до 1957 року вони були районним центром.
9 липня 1941 року німецькі війська окупували Солобківці. 660 мирних громадян було розстріляно, 129 чоловік вивезли на роботи до Німеччини.
3 червня 1957 року Солобковецький район ліквідовано, Солобківці ввійшли до складу Ярмолинецького району.
Станом на 1970 рік у селі було — 3612 жителів.
